Щорічно 18 травня відзначається свято усіх музейних працівників – Міжнародний день музеїв, яке святкується більш ніж у 150 країнах з 1977 року.

   Без минулого людина не має майбутнього. Музей – осередок найбагатшого досвіду минулих поколінь, духовне та матеріальне багатство, без якого неможливий подальший розвиток народу, народності, нації.

Приходячи в музей, ми ніби поринаємо в інший світ, торкаємося історії і починаємо цінувати те минуле, в якому ніколи не були.

   А музейний працівник нам допомагає у цьому, бо є носій духовності, який максимально намагається підтримувати національну культуру та прищеплювати її майбутнім поколінням.

   18 травня 2022 року всі охочі зібралися на свято музею «Народні ремесла Дубровиччини: ткацтво і вишивка» у приміщенні Дубровицького історико-етнографічного музею Дубровицької міської ради, на якому переглянули виставку вишиванок «У нашому краї цвітуть вишиванки» від початку 20 століття і до сучасного часу, яку очільник закладу приурочив до Дня  вишиванки, почули цікаву розповідь від директора закладу Наталії Ващишиної про вишиванку і ткацтво, її особливість і цінність та побували на майстер-класі по вишивці гладдю і ручному ткацтву на рамках за участю майстринь: Заслуженого майстра народної творчості України, Ніни Рабчевської та майстрині Ніни Іванівни Рабчевської.

   Вишита сорочка – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь – зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію.

   Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії.

Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості; оберіг і захист від злого ока і слова.

   Українські сорочки оздоблювали вишивкою, мережкою. Особливо густо прикрашалися рукави, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що сорочка краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя.

   Чоловікам сорочки зашивали геометричними знаками, а жінкам – рослинними. Квіти несуть символіку чистоти і процвітання роду. Це відповідало суті статей: чоловік несе в собі духовний початок, а жінка покликана бути матір’ю.

   Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій - воду, небо, спокій і жіноче начало.

   Нині вишиванка переживає піднесення і  відродження, адже українці під час російсько-української війни згуртувалися так, як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції. Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно та ексклюзивно.

   Під кінець заходу Наталія Ващишина висловила щиру подяку всім майстриням з с.Крупове: Рабчевській Ніні Михайлівні та Рабчевській Ніні Іванівні, Бернацькій Тетяні, Бернацькій Ользі, Придюк Галині, Придюк Любові, Крижик Галині з с.Будимля, Алєксандрович Ірині з м.Дубровиця, які долучилися до виставки вишиванок та побажала всім присутнім мирного неба, а мужнім захисникам, які оберігають наш спокій та боронять нас, міцного здоров’я, сил, швидкого повернення до своїх домівок та перемоги у цій жорстокій війні.

   Все буде Україна!